Досвід Вендландії: Чого не вистачає українцям для переходу на ВДЕ

1 Зірка2 Зірки3 Зірки4 Зірки5 Зірок (Ще ніхто не оцінив статтю. Стань першим!)
Loading...
Досвід Вендландії: Чого не вистачає українцям для переходу на ВДЕ

Міста і села, які знаходяться у Нижній Саксонії(Німеччина) і входять до самопроголошеної колись Вільної Республіки Вендландія, не одне десятиліття протестують проти створення ядерного могильника та виробляють з відновлюваних джерел 120% електроенергії, закликаючи німецьке суспільство відмовитись від використання атомної енергії.

У 1970-ті роки уряд ФРГ вирішив побудувати поблизу селища Горлебен у старій соляній шахті сховище ядерних відходів, передає Майдан.

«З місцевими мешканцями ніхто не консультувався, досліджень ніяких не проводили – місце було вибране з суто політичних міркувань, – розповідає голова правління ГО Інформаційний центр “Майдан Моніторинг” Наталія Зубар. – Проти були місцеві мешканці, переважно консервативні фермери, які мали свою землю у власності поколіннями, екологи і ліва інтелектуальна тусовка, яка зазвичай виступає проти ухвалення будь-яких рішень без врахування думки людей, – такі дуже різнорідні люди сформували протестний рух, який триває вже понад 35+ років і досяг результатів, які важко недооцінити».

Вантажі радіоактивних відходів, які мали привезти з Франції, так і не доїхали до сховища, а у Вендландії натомість використовують всі види відновлювальної енергії.

«Більша частина установок поєднує кілька джерел – наприклад, сонячні батареї і біогаз, або сонце і вітер, – розповідає Наталія Зубар. – Регіон став піонером у впровадженні відновлюваної енергетики в Німеччині, а також раєм для людей, які шукають свободу і здорове середовище – тут дуже багато біоферм, а хутори з’єднані велодоріжками».

Бажання жити безпечно і комфортно, а також готовність до тривалого протистояння перетворило Вендландію у найчистіше і найпривабливіше місце в Європі: низькі паркани, прозорі вікна, символічно зачинені сараї, низький рівень злочинності, підкреслює Наталія Зубар.

«У цьому випадку не можна говорити про німецьку законослухняність, бо учасники протестів роками виступали проти уряду, поліції, блокували дороги, брали участь в діях, які порушували або були на межі порушення закону, – говорить вона. – Ветерани “визвольних змагань” згадують епізоди боротьби з ностальгією. Документальні фільми про протести свідчать, що події були на межі цирку, рок-концерту і карнавалу. Головна різниця між українськими практиками протестів і німецькими полягає в тому, що останні дуже довготривалі і залучають людей різного віку».

Дуже багато будинків і споруд у Вендландії марковані жовтим хрестом, який означає “день Х”, тобто день мобілізації, коли стане відомо, що вантаж з ядерними відходами їде в Горлебен.

Недалеко від входу у сховище – посеред лісу – стоїть легендарний корабель Грінпісу Белуга, за яким у хронологічному порядку розташовані плакати з історією боротьби.

На думку Наталії Зубар, протестні рухи проти ядерної енергетики заставляють уряд впроваджувати альтернативні джерела енергії і більше дбати про безпеку атомної енергетики, а людей у довготривалій перспективі – змінювати критерії оцінки особистої та суспільної безпеки.

«Так, донедавна розвиток сонячної і будь-якої альтернативної енергетики в Україні гальмувався свідомо на державному і міждержавному рівні, аргументи проти оформлювалися, як правило, в стилі “цього не може бути, бо цього не можна досягти”, або “ми занадто бідна країна, щоб дозволити собі вкладати гроші в це”, – пояснює голова правління ГО «Майдан М». – За цей час у Німеччині, яка споживає енергії набагато більше, ніж Україна, частка виробництва електроенергії з ВДЕ досягла 70%».

Населені пункти на землі венедів мають слов’янські назви і слов’янське походження, наголошує Наталія Зубар.

«Колись сюди прийшли наші предки венеди і заснували поселення у формі кола, в центрі був спільний майдан, за будинками – городи, а голову звали Шульц, – розповідає фахівець.- Звідси походить одна з праслав’янських мов – полабська (поруч тіче річка Ельба (по-слов’янськи – Лаба). Ці старовинні круглі хутори, які називаються Rundling, зараз прагнуть отримати статут пам’ятки під охороною UNESCO».

Сьогодні Украна може жити не гірше, ніж Вендландія, впевнена Наталія Зубар.

«Питання – чи ми хочемо цього і наскільки довго готові за це боротися? – каже активістка. –Відстоювати свої права, свою землю, безпеку і краще життя – це справа не одного року. Добробут не впав німцям з неба, а руїна після другої світової війни була аж ніяк не менша, ніж у нас. В нашій країні теж може бути так само комфортно, красиво і безпечно, як на землі наших предків венедів».

Leave a Reply